Вітаємо :)
Mail: maryana@skelia.com
Skype: maryana.solovka
ICQ#: 292-864-092
пʼятниця, 26 листопада 2010 р.
середа, 24 листопада 2010 р.
Карл Юнг: 5 составляющих счастья
Карл Юнг: 5 составляющих счастья
Карл Юнг один из величайших психологов, основоположник одного из направлений глубинной психологии, поделился своими мыслями на этот счет в интервью с журналистом Гордоном Янгом в 1960 году.
Итак, 5 составляющих, которые по его мнению являются основой для человеческого счастья:
1. Хорошее физическое и психическое здоровье.Также он добавил, что иногда наличие всех 5 факторов не является гарантией ощущения счастья, как бы идеально все не выглядело.
2. Хорошие личные и интимные отношения (семья, друзья, брак)
3. Способность к восприятию красоты в природе и искусстве.
4.Умеренный образ жизни и удовлетворения от работы.
5. Философская или религиозная точка зрения, которая помогает успешно справляться с превратностями судьбы.
Как думаете, у вас присутствуют все 5 факторов?
вівторок, 9 листопада 2010 р.
Вітчизняні IT вибилися в люди наперекір владі?
Уряд не створить підприємців навіть за гроші. Можна створити тільки умови для їх розвитку, починаючи із спрощення реєстрації малого бізнесу. Саме за таким принципом працює відома Силіконова долина у США, а також її клон в Ізраїлі.
Малюнок Андрія Більжо
Єдина велика експортна галузь, яку ще не "обсіли" політики та олігархи, - це розробка інформаційних технологій. Однак ця сфера останніми роками так швидко прогресує, що на неї дедалі частіше звертають увагу грошовиті українці.
За даними консалтингової фірми Gartner, 2009 року експорт програмного забезпечення з України досяг 1 мільярда доларів.
Для порівняння: прибутки від експорту сталі за 2009 рік становлять 13 мільярдів доларів. Експорт залізної руди приніс майже стільки ж, скільки й програмне забезпечення - 1,2 мільярда доларів.
Росія продає за кордон інформаційного продукту на 2,5 мільярда доларів, а Індія - лідер світового ринку - на 34 мільярди доларів. Отже, Україні є куди зростати.
Достобіса проектів
Донедавна більшість цього експорту припадало на так звані офшорні програмістські компанії, які лише виконували певну роботу на замовлення іноземних розробників, податки з яких платилися далеко не завжди. Зокрема, поширеним замовленням для українських програмістів є створення програм для мобільних телефонів.
В останні роки українські спеціалісти запустили чимало самостійних проектів. Деякі з них купили світові гіганти індустрії, інші отримали значні інвестиції з-за кордону. Інвестиції у так звані старт-апи - високотехнологічні проекти - вважаються доволі ризикованими, але й високоприбутковими.
"Нам довелося їхати аж до Каліфорнії, щоб знайти гроші на проект. Де ви, українські венчурні інвестори, були чотири роки тому, коли ми намагалися отримати кошти?" - питає Лоран Жиль, західний менеджер, який допоміг залучити кошти українській за походженням компанії Viewdle - розробнику програми, що аналізує відео.
За його словами, технологію, розроблену киянином Єгором Анчішкіним в Інституті кібернетики, він пропонував спершу українським, а потім лондонським інвесторам.
"Лондонці сказали, що Київ - це дуже далеко: чотири години летіти літаком. Тоді я поїхав до Каліфорнії, за 10 тисяч кілометрів, і там проектом зацікавилися. У цьому й різниця між венчурним інвестуванням і традиційними інвесторами. Перші не бояться кілька разів втратити, щоб потім один раз по-справжньому виграти", - каже Жиль.
Діючи стихійно, українські програмісти навчилися заробляти непогані гроші. Хоча єдиної ніші у них нема - займаються усім.
Принаймні, так кажуть менеджери проекту ThickButtons - програми, яка збільшує на екранах смартфонів потрібні кнопки. Ця компанія названа найбільш привабливим проектом 2010 року в Україні за висновком експертів форуму IDCEE-2010.
Водночас, інші джерела твердять, що найчастіше самостійні українські проекти стосуються соціальних мереж та комп'ютерних ігор.
Серед найвідоміших програм, окрім згаданої Viewdle, - система електронних платежів PayPal, яку ще 1998 року створив колишній киянин, а нині - віце-президент Google з інженерії, і продав 2002 року eBay Inc. за 1,5 мільярда доларів.
Кількома десятками мільйонів доларів оцінюються угоди з продажу світовим гігантам програмування таких українських "контор", як харківська DB Best або українська за походженням Bonus Technology.
Вкладаються стратегічні інвестори і у локальні українські проекти. Антон Рудич и Марія Терехова створили український портал rabota.ua, а потім продали його польській групі "Працуй", за оцінками експертів, за 3-5 мільйонів доларів.
Московський силікон
Держава не допомагала, хоча й не заважала програмістам розвиватися. Віце-прем'єр Сергій Тігіпко, виступаючи перед програмістами на форумі IDCEE-2010, визнав, що Україна неспроможна провадити грамотну політику у сфері інформаційних технологій.
Чиновники не зацікавлені створити прибутковий проект, і під час поділу державного фінансування корупція неймовірно висока. З інноваційними проектами відбувається те саме, що і з енергозберігаючими, у яких гроші рідко отримують справді корисні ідеї.
Україна тут не унікальна: спроби Росії координувати прогрес, перетворивши Пулково на центр російського програмування, безуспішні, кажуть підприємці.
"Я з Москви, тому знаю, як наш уряд "допомагає" програмістам. Він не розуміє, які проекти обирати. Уряд не повинен конкурувати з бізнесом, інакше це створює умови для корупції", - говорить Ігор Табер, представник венчурного інвестора Intel Capital, який вкладає кошти і в українські проекти, зокрема, уWiMax-оператора FreshTel.
За словами експерта, створити підприємців, як це роблять у Росії, не можна навіть за гроші. Можна створити тільки умови для їх розвитку, починаючи із спрощення реєстрації малого бізнесу. Саме за таким принципом - створення умов, а не стимулювання - працює відома Силіконова долина у США, а також її клон в Ізраїлі.
Інвестиції за знайомством
Зрештою, інвестиції програмістам потрібні не завжди. Наприклад, Дмитро Лисицький не надто зацікавлений ділитися з кимось прибутками від проекту ThickButtons. "Десять років тому на розробку програми необхідні були великі кошти. Зараз все інакше: технології йдуть уперед, і тепер для цього потрібно менше зусиль", - каже він.
За словами підприємця, бета-версію їх програми встановили багато користувачів на свої смартфони, і цим він сподівається переконати своїх потенційних клієнтів - великих виробників мобільних телефонів - купити у нього цю програму. "Нас може зацікавити інвестор, який має зв'язки з виробниками телефонів", - пояснює він.
Однак менш досвідчені IT-спеціалісти таки потребують і фінансування, і досвіду інвесторів із Силіконової долини. Недарма вони масово з'їжджаються на конференції, на яких ці інвестори бувають. Хоча останні - достатньо перебірливі.
"Ми ніколи не фінансували невідомі компанії. Зазвичай нас хтось знайомить. Ми дивимося на команду, бізнес-план. Потрібні не прогнози прибутків, а план розвитку. Коли це є - можна укладати угоду", - описує процес Алдас Кірватіс з фонду Forticom.
Взято звідси
http://friends-recruitment.blogspot.com/2010/11/it.htmlВ киевских школах назревает бунт
11:23 | 03.11.2010
В школах новое правило: дети приходят на 20 минут раньше, чтобы спеть гимн страны
С началом нового учебного года в столичных школах, гимназиях и лицеях ввели новые правила для учеников. Причем многие из них довольно оригинальны: например, детям запрещают носить мобильные, надевать яркие колготки или модные брюки. Более того, приходить на уроки нужно на 15-20 минут раньше, чтобы спеть гимн страны! Руководство школ отмалчивается, а вот дети готовы даже бунтовать.
ГИМН И МОВА. Учеников гимназии №136, что в Днепровском районе, принудили ежедневно перед уроками петь "Ще не вмерла України ні слава, ні воля". "Для этого нас обязали приходить на уроки на 15 минут раньше. Весь класс стоит, держит руку на сердце и поет. За опоздание на песнопение — "неуд" в дневник! У нас никто не понимает, зачем это нужно, мы будем думать, что с этим делать. Может, даже бунтовать будем", — рассказала ученица 9-го класса Наталья. Директор школы комментировать это отказался, а учителя неофициально говорят: мол, так воспитывают в детях патриотизм. Аналогичный ответ мы услышали и в школе №177. Там всем ученикам запретили говорить на русском языке даже на переменах. Если учитель услышит — выговор.
ДРЕСС-КОД. Чуть ли не в каждой школе Киева ввели строжайший дресс-код. Например, ученицы гимназии НПУ имени Драгоманова называют его "монастырской одеждой". "Ноль макияжа, ногти без лака, даже духи под запретом. У нас до начала уроков, когда все съезжаются в гимназию, классные руководители просматривают внешний вид. Часто 11-классниц ведут умываться. А если на ногтях будет яркий лак, его тут же заставят смыть", — рассказала нам одна из учениц.
Аналогичная ситуация с дресс-кодом и в школе №25. Здесь школьницам запретили носить ультрамодные колготки и шарфы ярких цветов, можно только телесные. Также здешний директор ведет войну с популярными нынче лосинами и штанами-дудочками. " Если приходим не в форме, отправляют домой переодеваться, а за пропущенный урок — прогул", — рассказала 11-классница Елена. Повезло в этом вопросеученикам столичного "Триумфа". Там четыре дня пребывания в строгой форме компенсируются пятничным свободным стилем.
МОБИЛКИ И СПРАВКИ. Самое распространенное " нельзя ни в коем случае" — мобильники и плееры. Их не любят ни в дорогих частных, ни в обычных средних школах. В гимназии им. Драгоманова телефоны заставляют "вырубать" еще до того, как школьник успеет переступить ее порог. Правда, прежде нужно отзвониться родным о том, что в школу попал. Те же правила в Британской школе, где учатся младшие дети экс-президента Виктора Ющенко.
В одном из лицеев на левом берегу дошли до того, что детям просто запретили выходить на улицу во время перемены. "У нас на входе стоит охранник, которому нужно принести справку от классного руководителя, что тебе надо выйти на улицу, без справки не выпускают. Но эта справка действует только на прогулку по территории школы. Если хочешь выйти за ее пределы, нужна другая — разрешение от родителей, подписанное классухой", — рассказал нам его ученик. Учителя объяснили такое новшество тем, что именно они несут ответственность за ребенка, пока он в школе.
Все эти правила — неотъемлемая часть воспитания. Так утверждают директора школ. Например, в гимназии Драгоманова запрет на модную одежду нам объяснили так: "Нужно одеваться по-деловому, а молодые все красивые, им макияж не нужен", — сказала нам замдиректора Светлана Пархоменко.
середа, 3 листопада 2010 р.
Беременные в офисе: Чего не стоит делать
Беременные в офисе: Чего не стоит делать
14:06 | 30.10.2010
Всплеск рождаемости всегда влияет и на работу. Причем, не только на сотрудниц, которые оказались "в интересном положении", но и на их коллег. В нашем обществе считается нормальным спрашивать у беременной коллеги о результатах очередного анализа, семейном положении, поле ребенка и прочих вещах, который любой человек в здравом смысле не стал бы задавать обычному сотруднику. Но как это видят сами женщины?
Всё, чего не стоит делать
"Я оповестила своих сотрудников за две недели до ухода в декрет. Так что у них не было времени задавать какие-либо вопросы. Они только изумлялись, потому что раньше не замечали моего живота", - рассказывает Елена, начальник отдела в крупном коммерческом банке.
"Коллеги-женщины (особенно те, у кого уже есть дети), нашли себе постоянную тему для разговоров, тревог, обсуждения. То велят мне кофе не пить, то одеваться теплее, то говорят "пойди разомнись, тебе вредно сидеть", то "посиди, тебе вредно стоять", то - самое "любимое" - "хватит разговаривать с клиентом, тебе нельзя нервничать", - говорит Арина, руководитель pr-проектов в крупной компании. - Ещё одна популярная тема - "а я вот вчера смотрела передачу о том, что беременным нужно пить козье молоко", "одна моя подруга рожала вверх ногами, и осталась очень довольна", и так далее, и тому подобное. Иногда, честно, хочется, чтобы они вообще не знали о моей беременности, потому что раньше мы могли обсудить любые темы, от политики до шмоток, а теперь при мне говорят только что-нибудь доброе-милое-пушистое, якобы берегут мои нервы".
"За месяц-два до родов коллеги начали подходить с пожеланиями "поскорее родить". Как понятно, ни я, ни врачи таких пожеланий не разделяли, - улыбается Анастасия, редактор интернет-издания. - А у коллег просто это была вежливость такая. Ну, что-то вроде "выздоравливай поскорее!". И вообще, мне постоянно приходилось помнить, что мои коллеги все делают не со зла, а исключительно по доброте душевной. То есть, это для меня вопрос "как анализы?" является вторжением в privacy (частную жизнь), а для большинства людей это проявление заботы: "Дескать, тяжело тебе, девка, сочувствуем".
"К концу третьей беременности подруги очень кстати подарили мне футболку с надписью: "Да! Третий! В сентябре!", - вспоминает журналистка Лика. - Потому что вопросы "Опять? Какой? Когда?" уже начинали немного надоедать".
"Начальник у нас был трудоголик, в отпуск не ходил по нескольку лет, и накапливающаяся усталость выливалась в "месячные" (мы так это называли). В такие моменты ему важно было довести меня до слез обоснованными или необоснованными придирками. Меня после этого еще пару дней трясло, а он, напротив, успокаивался и ходил благостный, - рассказывает Ирина. - Доводить же беременную женщину совесть и общественное мнение ему не позволяли, хотя в легкой форме он все равно подобное практиковал, просто начинал со слов: "Я, конечно, понимаю, что тебя сейчас ругать нельзя..."
"Если честно, очень раздражает, когда коллеги, с которыми мы раньше едва здоровались, считают в порядке вещей подойти и спросить: "Ну, кто там у тебя? Мальчик или девочка?". Как будто тот факт, что я беременна, каким-то образом нас сближает, - говорит Арина. - Я уже почти готова убивать за выражение "тебе нельзя нервничать", а также за вопрос: "Ну, кто там у нас?", произносимый с ужасающе умиленной интонацией".
Что делать надо
"Любой человек дает сигнал. Беременные тоже люди. Надо просто внимательнее смотреть", - считает Лика.
"Однозначно я не советую только прикасаться руками к животу. И вряд ли стоит комментировать изменения во внешности", - советует Елена.
"Я бы не приставала с советами. А то получается, что с советами по жизни к тебе никто не лезет, потому что ничего о ней не знает, а тут, когда перед глазами такой очевидный факт, все считают необходимым научить уму-разуму", - предлагает Арина.
"Мне кажется, что к беременным женщинам нужно относиться немного бережнее, чем обычно, но при этом не воспринимать их, как инвалидов. И беременные сами знают, что им нужно, они адекватны, их здоровье и здоровье ребенка - это их забота. Излишняя опека раздражает, - завершает Ирина. - И еще раздражает, когда тебя "списывают со счетов", то есть начинают говорить о перспективах, о будущих проектах так, будто тебя это уже не касается, словно ты собираешься не ребенка родить, а помереть в скором будущем".
Взято звідси
Підписатися на:
Дописи (Atom)