Вітчизняні IT вибилися в люди наперекір владі?

Уряд не створить підприємців навіть за гроші. Можна створити тільки умови для їх розвитку, починаючи із спрощення реєстрації малого бізнесу. Саме за таким принципом працює відома Силіконова долина у США, а також її клон в Ізраїлі.

Малюнок Андрія Більжо

Єдина велика експортна галузь, яку ще не "обсіли" політики та олігархи, - це розробка інформаційних технологій. Однак ця сфера останніми роками так швидко прогресує, що на неї дедалі частіше звертають увагу грошовиті українці.

За даними консалтингової фірми Gartner, 2009 року експорт програмного забезпечення з України досяг 1 мільярда доларів.

Для порівняння: прибутки від експорту сталі за 2009 рік становлять 13 мільярдів доларів. Експорт залізної руди приніс майже стільки ж, скільки й програмне забезпечення - 1,2 мільярда доларів.

Росія продає за кордон інформаційного продукту на 2,5 мільярда доларів, а Індія - лідер світового ринку - на 34 мільярди доларів. Отже, Україні є куди зростати.

Достобіса проектів

Донедавна більшість цього експорту припадало на так звані офшорні програмістські компанії, які лише виконували певну роботу на замовлення іноземних розробників, податки з яких платилися далеко не завжди. Зокрема, поширеним замовленням для українських програмістів є створення програм для мобільних телефонів.

В останні роки українські спеціалісти запустили чимало самостійних проектів. Деякі з них купили світові гіганти індустрії, інші отримали значні інвестиції з-за кордону. Інвестиції у так звані старт-апи - високотехнологічні проекти - вважаються доволі ризикованими, але й високоприбутковими.

"Нам довелося їхати аж до Каліфорнії, щоб знайти гроші на проект. Де ви, українські венчурні інвестори, були чотири роки тому, коли ми намагалися отримати кошти?" - питає Лоран Жиль, західний менеджер, який допоміг залучити кошти українській за походженням компанії Viewdle - розробнику програми, що аналізує відео.

За його словами, технологію, розроблену киянином Єгором Анчішкіним в Інституті кібернетики, він пропонував спершу українським, а потім лондонським інвесторам.

"Лондонці сказали, що Київ - це дуже далеко: чотири години летіти літаком. Тоді я поїхав до Каліфорнії, за 10 тисяч кілометрів, і там проектом зацікавилися. У цьому й різниця між венчурним інвестуванням і традиційними інвесторами. Перші не бояться кілька разів втратити, щоб потім один раз по-справжньому виграти", - каже Жиль.

Діючи стихійно, українські програмісти навчилися заробляти непогані гроші. Хоча єдиної ніші у них нема - займаються усім.

Принаймні, так кажуть менеджери проекту ThickButtons - програми, яка збільшує на екранах смартфонів потрібні кнопки. Ця компанія названа найбільш привабливим проектом 2010 року в Україні за висновком експертів форуму IDCEE-2010.

Водночас, інші джерела твердять, що найчастіше самостійні українські проекти стосуються соціальних мереж та комп'ютерних ігор.

Серед найвідоміших програм, окрім згаданої Viewdle, - система електронних платежів PayPal, яку ще 1998 року створив колишній киянин, а нині - віце-президент Google з інженерії, і продав 2002 року eBay Inc. за 1,5 мільярда доларів.

Кількома десятками мільйонів доларів оцінюються угоди з продажу світовим гігантам програмування таких українських "контор", як харківська DB Best або українська за походженням Bonus Technology.

Вкладаються стратегічні інвестори і у локальні українські проекти. Антон Рудич и Марія Терехова створили український портал rabota.ua, а потім продали його польській групі "Працуй", за оцінками експертів, за 3-5 мільйонів доларів.

Московський силікон

Держава не допомагала, хоча й не заважала програмістам розвиватися. Віце-прем'єр Сергій Тігіпко, виступаючи перед програмістами на форумі IDCEE-2010, визнав, що Україна неспроможна провадити грамотну політику у сфері інформаційних технологій.

Чиновники не зацікавлені створити прибутковий проект, і під час поділу державного фінансування корупція неймовірно висока. З інноваційними проектами відбувається те саме, що і з енергозберігаючими, у яких гроші рідко отримують справді корисні ідеї.

Україна тут не унікальна: спроби Росії координувати прогрес, перетворивши Пулково на центр російського програмування, безуспішні, кажуть підприємці.

"Я з Москви, тому знаю, як наш уряд "допомагає" програмістам. Він не розуміє, які проекти обирати. Уряд не повинен конкурувати з бізнесом, інакше це створює умови для корупції", - говорить Ігор Табер, представник венчурного інвестора Intel Capital, який вкладає кошти і в українські проекти, зокрема, уWiMax-оператора FreshTel.

За словами експерта, створити підприємців, як це роблять у Росії, не можна навіть за гроші. Можна створити тільки умови для їх розвитку, починаючи із спрощення реєстрації малого бізнесу. Саме за таким принципом - створення умов, а не стимулювання - працює відома Силіконова долина у США, а також її клон в Ізраїлі.

Інвестиції за знайомством

Зрештою, інвестиції програмістам потрібні не завжди. Наприклад, Дмитро Лисицький не надто зацікавлений ділитися з кимось прибутками від проекту ThickButtons. "Десять років тому на розробку програми необхідні були великі кошти. Зараз все інакше: технології йдуть уперед, і тепер для цього потрібно менше зусиль", - каже він.

За словами підприємця, бета-версію їх програми встановили багато користувачів на свої смартфони, і цим він сподівається переконати своїх потенційних клієнтів - великих виробників мобільних телефонів - купити у нього цю програму. "Нас може зацікавити інвестор, який має зв'язки з виробниками телефонів", - пояснює він.

Однак менш досвідчені IT-спеціалісти таки потребують і фінансування, і досвіду інвесторів із Силіконової долини. Недарма вони масово з'їжджаються на конференції, на яких ці інвестори бувають. Хоча останні - достатньо перебірливі.

"Ми ніколи не фінансували невідомі компанії. Зазвичай нас хтось знайомить. Ми дивимося на команду, бізнес-план. Потрібні не прогнози прибутків, а план розвитку. Коли це є - можна укладати угоду", - описує процес Алдас Кірватіс з фонду Forticom.

Взято звідси

http://friends-recruitment.blogspot.com/2010/11/it.html